ПРО  КРЕДИТИ                     

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Test category » УСП Україна » Рішення Борзнянського райсуду Чернігівської області (Стягнення коштів, 3% річних та індексу інфляції)
Рішення Борзнянського райсуду Чернігівської області
ProkredityДата: Чт, 11.08.11, 23:13 | Повідомлення # 1
Сержант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 22
Репутація: 0
Статус: Offline

Справа №2/2503/336/11

Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2011 р.

Борзнянський районний суд Чернігівської області
в складі головуючої судді Затєєвої С.Д.
при секретарі Литвиненко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борзні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська соціальна програма” про стягнення грошових коштів, індексу інфляції, трьох процентів річних та процентів за користування грошовими коштами,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду про стягнення грошових коштів, індексу інфляції, трьох процентів річних та процентів за користування грошовими коштами обгрутовуючи позовні вимоги тим, що 29 квітня 2008 року між ним з однієї сторони та відповідачем по справі з другої сторони було укладеного договір № 005216 з додатками № 1 і № 2, предметом якого було надання йому послуг спрямованих на придбання транспортного засобу через „Українську соціальну програму” організовану відповідачем. Орієнтована вартість автомобіля договором була визначена 36 000 грн.

Відповідно до умов договору він зобов’язаний був сплатити комісійну плату, яка визначалася у відсотках від орієнтованої вартості транспортного засобу, і яка сплачувалася при підписанні договору, та комісійну плату на покриття витрат, які нібито зазнає відповідач при передачі товару, а також вносити щомісячні платежі, які складаються з чистих платежів та адміністративних витрат. Відповідач, відповідно до умов договору, зобов’язаний був зареєструвати його як учасника Української соціальної програми, організовувати і проводити розподільчі акти щодо права на отримання обраного товару, надавати інформацію, щодо результатів розподільчих актів , створювати умови для придбання товару та здійснити його оплату.

Відповідно до умов договору ним при підписанні договору було внесено комісійну плату в розмірі 1296 грн., а також протягом з квітня 2008 року по січень 2009 року внесено щомісячних платежів на загальну суму 11 504 грн. Всього ним було сплачено ТОВ „Українська соціальна програма” 12 800 грн.

В зв’язку з відсутністю чіткої процедури отримання транспортного засобу у лютому 2009 року він звернувся до ТОВ „Українська соціальна програма” з заявою про розірвання договору. Відповідач листом від 17 лютого 2009 року задовольнив його прохання про розірвання договору і одночасно повідомив, що процедура повернення грошових коштів буде здійснена відповідно до п. 8.2.а), п.8.4 ст.8 додатку № 2 до договору від 29 квітня 2008 року.

В квітні 2010 року відповідч повернув йому 604 грн., а в грудні 2010 року 1000 грн, а решту сплачених ним коштів не повернув і сума заборгованості, за виключенням комісійної плати та штрафу у вигляді трьох чистих платежів, які не підлягають поверненню відповідно до умов договору, складає 8352 грн., яка не повернута і на даний час і яку відповідно до уточненої позовної заяви просив стягнути. Також відповідно до умов чинного законодавства, в зв’язку з неналежним виконаннм відповідачем своїх зобов’язань, просив стягнути грошові кошти відповідно з індексом інфляції та 3- процентів річних, а також вважає, що відповідач безпідставно користується його грошовими коштами, а тому просив стягнути проценти, виходячи з розміру облікової ставки НБУ, за користування грошовими коштами.

В судовому засіданні представник позивача, який діє відповідно до договору та ордера, заявлені позивачем позовні вимоги підтримав і вважає, що вони є обгрунтованими на вимогах закону, договору, а тому є такими, що підлягають задоволенню. Також просить стягнути витрати пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката, які понесені позивачем згідно квитанцій.

Відповідач в судове засідання поважного представника не направили, а подали заяву про розгляд справи в їх відсутність. В своїх заперечення наданих суду позовні вимоги не визнають, вважаючи, що термін дії зобов’язання по договору спливає 29 березня 2018 року, тому термін повернення коштів відповідно до договору не закінчився, а відповідно до п.8.2 додатку №2 до договору укладеного з позивачем - товариство може здійснювати повернення сплачених чистих платежів Клієнту УСП, що розірвав договір, по мірі повернення платежів клієнтами УСП, які вже отримали товар. За таких підстав вважають, що відповідач не є таким, що прострочив виконання зобов’язання перед позивачем, а тому позовні вимоги, як в частині стягнення сплачених коштів так і інші позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи суд приходить до слідуючого висновку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України –за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено в судовому засіданні 29 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем ТОВ „Українська соціальна програма” було укладеного договір № 005216 з додатками №1 та №2 ( а.с. 6 -12 ). Предметом даного договору є надання відповідачем послуг, спрямованих на придбання ним для позивача транспортного засобу через „Українську соціальну програму”.

Відповідно до умов даного договору ст.2 –товариство зобов’язувалося надати позивачу наступні послуги, а іменно: зареєструвати його клієнтом Української соціальної програми; організовувати і проводити розподільчі акти щодо надання права на отримання обраного товару; надавати інформацію щодо розподільчих актів; організовувати і створювати умови для придбання товару та його оплати. Відповідно до ст.3 договору –клієнт УСП зобов’язувався сплатити комісійну плату, яка визначається у відсотках від орієнтованої вартості транспортного засобу і сплачується авансом при підписанні договору, а також у термін не більше 5-ти календарних днів отримання від товариства повідомлення про надання права на отримання товару, а також щомісячно сплачувати : чисті платежі та адміністративні витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, це підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 14-20), позивачем сплачено відповідачу 1296 грн. комісійної плати та сплачено протягом з квітня 2008 року по січень 2009 року щомісячних чистих платежів на загальну суму суму 11 504 грн.

Відповідно до п.8.1 ст.8 додатку № 2 до договору, той клієнт УСП, який ще не отримав товар, має право в будь-який момент розірвати договір без пояснення причин, повідомивши про це письмово, звернувшись з відповідною заявою через відділення поштового зв’язку.
У зв’язку з відсутністю чіткої процедури отримання транспортного засобу в лютому 2009 року позивач вирішив відмовитися від договору та звернувся до ТОВ „Українська соціальна програма” з вимогою про його розірвання. Відповідач 17 лютого 2009 року задовольнив прохання позивача і розірвав договір і одночасно повідомив, що процедура повернення грошових коштів буде здійснена відповідно до п.8.2 а), 8.4 ст.8 додатку № 2 до договору ( а.с.13 ).

Відповідно до п.3 ст.651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним, або зміненим і відповідно до п.2 п.3 ст.653 цього Кодексу у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що оскільки відповідачем письмово, 17 лютого 2009 року, була дана згода на розірвання договору, то з даної дати договір є розірваним.

Відповідно до умов договору позивач сплатив відповідачу 12 800 грн., що підтверджується відповідними китанціями, з яких ( 1296 грн. комісійна плата, а 11 504 грн. щомісячний платіж.)

Як вбачається з п.8.2, п.8.4 ст.8 додатку № 2 до договору № 005216 від 29 квітня 2008 року –товариство може здійснити повернення сплачених чистих платежів клієнту УСП, що розірвав договір, по мірі повернення платежів клієнтами УСП, які вже отримали товар. У цьому випадку товариство здійснює повернення чистих платежів за такою процедурою: із загальної суми чистих платежів утримується штраф у вигляді трьох чистих платежів. При розірванні договору товариство не відшкодовує клієнту УСП сплачену ним комісійну плату ні за яких умов. Згоду повернення сплачених позивачем грошових коштів, відповідно до порядку і умов визначених договором, підтвердив відповідач і при дачі згоди на розірвання договру.

Відповідно до ст.526 ЦК України –зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідч на виконання своїх зобов’язань щодо повернення коштів позивачу відповідно до умов договру, повернув частково останньому грошові кошти, а іменно: в квітні 2010 року 604 грн., в грудні 2010 року –1000 грн.

Відповідно до ст.60 ЦПК України –кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач на підтвердження своїх заперечень щодо повернення коштів позивачу в залежності від надходження платежів від клієнтів, які вже отримали товар, не надав жодних доказів, які б підтверджували неспроможність відповідача на повернення коштів позивачу у зв’язку з ненадходженням на його рахунки коштів від клієнтів, які вже отримали товар.

За таких обставин суд вважає, що відповідач не належно виконує свої зобов’язання, щодо повернення коштів позивачу, а тому його позовні вимоги підлягають задовленню.

Сума грошових коштів, яка підлягає стягненню складає: 8352 грн.: (12 800 грн. (сплачена сума позивачем відповідачу) –1296 грн. (чистий платіж п.8.2 а: ст.8 ) –1548 грн. ( три щомісячні платежі п.8.4 ст.8 додатку №2 до договору ) –1604 грн. ( сума, яка повернута позивачем) = 8352 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України –боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договром або законом.

Поскільки відповідач не виконує свої зобов’язання, то вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та 3-х процентів річних від простроченої суми підлягають задоволенню.

Щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами, то відповідно до ст.1212 ЦК України –особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави зобов’язана повернути потерпілому це майно. Положення даної статті також застосовуються і до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні ( ч.3 п.3 ст.1212 ЦК України ), а відповідно до п.2 ст.1214 ЦК України –у разі безпідставного збереження грошей нараховуються проценти за користування ними відповідно до вимог ст.536 ЦК україни.

Оскільки відповідач безпідставно не повертає позивачу грошові кошти, які сплачені ним відповідно до умов договру, то суд вважає, що і вимоги позивача в частині стягнення процентів за користування грошовими коштами, які розраховуються виходячи з облікової ставки НБУ, також підлягають задоволенню.

За надання правової допомоги позивачем, відповідно до договору про надання правової допомоги від 1 квітня 2011 року, який укладений між позивачем з однієї сторони і адвокатом з другої, позивачем, відповідно до розрахунку, сплачено по квітанції до прибуткового касового ордеру 4 квітня 2011 року –1920 грн., а по квитанції від 4 серпня 2011 року –384 грн. Загальна сума витрат позивача пов’язаних з наданням правової длопомоги адвокатом складає 2304 грн., які підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст.88 ЦК України, так як відповідно до вимог даної статті –стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджає з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, до яких відносяться і витрати на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 10,60, 79,88, 212-215 ЦПК України, ст.526, 536,625, 651, 901, 907, 1212,1214 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська соціальна програма” на користь ОСОБА_1 10 568 грн. 47 коп. ( десять тисяч п’ятсот шістдесят вісім грн. 47 коп.) - щомісячних платежів з урахуванням індексу інфляції; 668 грн. 64 коп. ( шістсот шісдесят вісім грн. 64 коп.) - три проценти річних; 2216 грн. 47 коп. ( дві тисячі двісті шістнадцять грн.47 коп.) –проценти за користування грошовими коштами та 2304 грн. ( дві тисячі триста чотири грн. 00 коп) –витрати пов’язані з наданням правової допомоги адвокатом.

Стягнути з ТОВ „Українська соціальна програма” на користь держави 133 грн.68 коп. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, в цей же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Борзнянського райсуду С.Д. Затєєва

Адреса в ЄДР http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17512903
 
Форум » Test category » УСП Україна » Рішення Борзнянського райсуду Чернігівської області (Стягнення коштів, 3% річних та індексу інфляції)
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: