| Prokredity | Дата: Пт, 05.08.11, 00:33 | Повідомлення # 1 |
|
Сержант
Група: Адміністратори
Повідомлень: 22
Статус: Offline
| Справа №2-914/11
Рішення
Іменем України
17 червня 2011 року м. Чернігів
Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а
в складі: головуючого - судді Овсієнко Ю. К.
при секретарі Римаренко О. О.
з участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-Україна» про визнання договору недійсним та стягнення коштів, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-Україна» про визнання недійсним договір № 012032 про надання послуг від 14 жовтня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УСП-Україна» та зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-Україна» (ід. Код. 235998507) повернути ОСОБА_3 кошти в сумі 18600 (вісімнадцять тисяч шістсот) гривень 00 коп. та стягнення судових витрат. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14 жовтня 2010 року між ОСОБА_3Г та ТОВ «УСП-Україна» було укладено договір № 012032 про надання послуг. Предметом цього договору є надання ОСОБА_3 послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу/об'єкту нерухомості, орієнтовною вартістю 186000 грн. 00 коп., через організовану товариством програму, яка базується на принципі взаємодопомоги Учасників УСП, одним з учасників якої також є і ОСОБА_3 На виконання п. 3.1 статті 3 договору позивачем на розрахунковий рахунок відповідача 14.10.2010 р. було перераховано 9600,00грн. та 9000,00 грн. як комісійну плату згідно договору № 012032 від 14.10.2010р. Тобто, позивач повністю виконував свої зобов'язання згідно договору. Проте, будь-яких доказів, щодо витрат ТОВ „УСП Україна", пов'язаних з вступом позивача у програму з реєстрацією його як учасника програми, про яку йдеться в оспорюваному договорі немає. Змістом укладеного сторонами договору підтверджується, що грошовий фонд учасників програми, за рахунок якого відповідач зобов'язується придбати й передати її учасникам товар, формується виключно за рахунок коштів учасників програми без залучення до нього коштів товариства, та що оплата товару учасникам програми, які набули право на отримання товару на розподільчому акті, здійснюється коштами інших її учасників без інвестування в цю оплату коштів товариства. Тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому, позивач сплачував відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання право на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми. Позивач стверджує, що шляхом укладення оспорюваного договору його було втягнуто ТОВ „УСП Україна'" у пірамідальну схему під виглядом учасника організованої цим товариством програми соціальної допомоги, яка виражається у сприянні її учасникам в придбанні товару. Як наслідок, згідно частини 5 статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини - здійснений з використанням нечесної підприємницької діяльності є недійсним. З договору вбачаються явно невигідні одній стороні (позивачу) договірні умови, які протилежна сторона правочину (відповідач) сформулювала в односторонньому порядку, тим самим створив істотний дисбаланс між правами і обов'язками сторін за договором на свою користь і не врахував при цьому інтересів контрагента (позивача). Діяльність ТОВ "УСП" за своїм характером містить ознаки фінансової піраміди; яка пов'язана з наданням послуг з придбання об'єкту нерухомості через УСП є по суті діяльністю з надання фінансових послуг, оскільки має характерні для таких послуг ознаки: відповідач здійснює операції з фінансовими активами, отримує від учасників програми грошові кошти у вигляді початкового та щомісячних платежів, перерозподіляє отримані грошові кошти в інтересах третіх осіб і має прибуток від такої діяльності. Даний висновок підтверджено ухвалою Верховного Суду України від 13 жовтня 2010 року та від 2 лютого 2011 року. Також позивач стверджує. що письмової згоди на укладання договору дружина, ОСОБА_4, не давала, що ще раз підтверджує недійсність договору.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити, послався на обставини викладенні в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в їх задоволенні просила відмовити в повному обсязі. Пояснила, що договір був укладений відповідно до чинного законодавства. Укладений між сторонами договір є платним. Відповідно до його умов позивач оплачує виконавцю і діяльність, і витрати. ОСОБА_3 погодився з умовами цього договору щодо сплати комісійної плати, він сам обрав розмір щомісячного чистого платежу та інших платежів за договором. Ці умови договору не суперечать ч. 1 ст. 903 ЦК України, згідно з якою замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу у розмірі та в строки, встановлені договором. Отже реєстраційний платіж, що вноситься кожним учасником програми, є платою за послуги товариства. За рахунок цих коштів організована та здійснюється діяльність товариства.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14 жовтня 2010 року між ОСОБА_3Г та ТОВ «УСП-Україна» було укладено договір № 012032 про надання послуг. Предметом цього договору є надання ОСОБА_3 послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу/об'єкту нерухомості, орієнтовною вартістю 186000 грн. 00 коп., через організовану товариством програму, яка базується на принципі взаємодопомоги Учасників УСП, одним з учасників якої також є і ОСОБА_3 (а.с. 5-8).
На виконання п. 3.1 статті 3 договору позивачем на розрахунковий рахунок відповідача 14.10.2010 р. було перераховано 9600,00грн. та 9000,00 грн. як комісійну плату згідно договору № 012032 від 14.10.2010р. (а.с. 9).
У справі нема доказів, що розмір витрат ТОВ „УСП Україна”, пов’язаних з вступом ОСОБА_3 у програму з та реєстрацією його як учасника програми, про яку йдеться в оспорюваному договорі, становить 18600 грн. 00 коп.
Наведені обставини жодним з учасників судового розгляду не заперечуються.
З встановленого випливають наступні висновки.
Згідно п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України „Про захист прав споживачів” приписує, що забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Змістом укладеного сторонами договору підтверджується, що грошовий фонд учасників програми, за рахунок якого відповідач зобов’язується придбати й передати її учасникам товар, формується виключно за рахунок коштів учасників програми без залучення до нього коштів товариства, та що оплата товару учасникам програми, які набули право на отримання товару на розподільчому акті, здійснюється коштами інших її учасників без інвестування в цю оплату коштів товариства. Даний спосіб формування фонду учасників програми підтвердив представник товариства у апеляційному суді. До того ж, в апеляційній скарзі товариство прямо зазначає, що якщо після розірвання договору учасникам програми повертатимуться всі сплачені останніми за укладеними з ними договорами кошти, то програма не зможе функціонувати. Отже шляхом укладення оспорюваного ОСОБА_3 договору його було втягнуто ТОВ „УСП Україна” у пірамідальну схему під виглядом учасника організованої цим товариством програми соціальної допомоги, яка виражається у сприянні її учасникам в придбанні товару.
Стаття 18 Закону України „Про захист прав споживачів” приписує, що виконавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (ч. 1). Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду позивача (ч. 2), зокрема, надання можливості надання виконавцеві можливості не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем у разі відмови споживача виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від виконавця у зв’язку з розірванням договору (п. 4 ч. 3). Перелік несправедливих умов у договорах із споживачем не є вичерпним (ч. 4). Виходячи з цих приписів є несправедливими умови укладеного між сторонами договору про те, що ТОВ „УСП Україна” ні за яких умов (зокрема, у разі розірвання його з ініціативи ОСОБА_3Г.) не повертає останній сплаченої ним одноразової комісійної плати в сумі 19000 грн. 00 коп. (20% від орієнтовної вартості товару) та комісійної плати в розмірі 5% від орієнтовної вартості товару, яку вона має сплатити на покриття витрат товариства на передачу їй товару. Даного висновку суд дійшов і тому, що суду не надано доказів того, що у зв’язку з вступом ОСОБА_3 в організовану ТОВ „УСП Україна” програму та реєстрацією її як учасника цієї програми на підставі оспорюваного договору товариство понесло які-небудь витрати, та що на передачу позивачу обумовленого договором товару товариство має витратити кошти в розмірі 5% від орієнтовної його вартості. Також несправедливими є умови укладеного сторонами договору про те, що у разі його розірвання з ініціативи позивача з неї утримується штраф в сумі 3 чистих платежів, оскільки за розірвання договору з ініціативи відповідача застосування санкцій до останнього не передбачено.
Зауваження представника відповідача що діяльність є законною з посиланням на відомчі нагороди за цю діяльність є безпідставною, оскільки факт нагородження не свідчить про законність укладених договорів. Крім того суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що листами Держфінпослуг визначено що послуга з адміністрування придбання в групах не відноситься до фінансових послуг, оскільки таке твердження не відповідає змісту листів, крім того суд критично оцінює такі листи, оскілки вони не є нормативними актами і надані як роз’яснення на запит осіб.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір є недійсним як такий, що суперечить Законові України „Про захист прав споживачів”, оскільки він містить несправедливі для споживача умови, чим створено істотний дисбаланс на користь відповідача між правами та обов’язками сторін. Також у діяльності товариства вбачається нечесна підприємницька діяльність, яка вводить позивача в оману, а саме наявність утворення, експлуатації та сприяння розвитку пірамідальної схеми, а тому необхідно визнати недійсним договір № 012032 про надання послуг від 14 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УСП-Україна» та зобов’язати Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-Україна» (ід. Код. 235998507) повернути ОСОБА_3 кошти в сумі 18600 (вісімнадцять тисяч шістсот) гривень 00 коп.
Також з відповідача ТОВ «УСП-Україна» відповідно до задоволених позовних вимог, підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 186,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь позивача в сумі 120 грн. відповідно до ст. 88 ЦПК України.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України справу розглянуто в межах заявлених вимог на підставі наданих доказів.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 215, 216 ЦК України, ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», -
Вирішив:
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати недійсним договір № 012032 про надання послуг від 14 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УСП-Україна».
Зобов’язати Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-Україна» (ід. Код. 235998507) повернути ОСОБА_3 кошти в сумі 18600 (вісімнадцять тисяч шістсот) гривень 00 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-Україна» на користь ОСОБА_3 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УСП-Україна» на користь державного бюджету судовий збір в сумі 186 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Новозаводського районного суду міста ОСОБА_5 Овсієнко
Адреса в ЄДР http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16864746
|
| |
| |
